ДО ДЕФІНІЦІЇ ПОНЯТТЯ
Націоналізм - в українській політичній еукмфнології під кінець
19 віку поняття одноозначне з активною національною свідомістю та
патріотизмом, але згодом воно зазнало звуження. Перед першою світовою
війною та під час визвольних змагань під націоналізмом стали
здебільша розуміти самостійництво. А коли у 1920-ш: poкaх виниклa
ідеолoriчиa течія. що прийняла назву "націоналістичної" та оформилася
в організований політичний рух, поняття націоналізму набрало
партійного забарвлення, яке воно в основному зберігає й нині.
Слово "націоналiзм" має дещо інше значення в окремих системах
Наприклад в СРСР поняття "буржуазний иаціоиалізм" уживають
для того, щоб плямувати націоиanьиий опір неросійських народів
цenтpaлізмові Москви. Постійні репресіі комуністичного режиvy
проти "націоналізму" спричинилися до популяризації цього поняття
серед иаcenеиня України, але воно не має окресленого
iдeonогічноro, соціяльноro та коиcтmyцiйно-політичноro змістy. На
ділі підрадянський український націоналізм був іноді "націонал-комyнізмом,
тобто прагненням до емансипації УРСР з-під влади Москви
при збереженні радянcькoro устрою.
В англо-американській
терміиonоriї розуміння націоналізму дуже широке: воно охоплює націoнaльиy
свідоміеть, принцип нaціоиальиої державності і націоиально-визвольний рух.
В англомовній літератуpі про Україну до
"націонатзму" зараховують не тільки нaцioнanieriв у партійному
значенні, але й українських патріотів інших політичних напрямків.
Для кращої диференціяції націоналізму, як одного політичного
руху, від націоналізму в широкому значенні, однозначного з патріотизмом
і самостійництвом, можна застосувати до першого назву, що
добре відома у світовій політичній і соціолoriчній літератуpі:
"iнтеґральний націонaniзм".
Саме у цьому значенні розглядатиметься український націонanізм далі.
ГЕНЕЗА УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІЗМУ
"Батьком українського націонaniзму" часто називають М. Міхновського.
Таке еизначєикя його ролі не зовсім аірне. МіхновсЬкиА
був одним з основоположників новітнього українського еамоетійИИЦ11lа,
але іcroрично-правна, лetiтиміетична основа його концепціі (
ПJЮl)lама вїДИовлєнил "Переяславської ковстнтуції") чужа мисленню
mзнішого націоналізму, який був байдУжий до конcтитyuiйноправних
арryиентів. Рие, притаманних націоналізмові, не знаходимо
і в інших речників украінськоі еамоетіАницькоі думки дореволюцій-
ного періоду: не тU!ьки в 1 Франка, Ю. Бачииськоro, Л Цегельського,
В. ЛИПИНСЬКОГО. але навіть у ранніх писаннях Д ДОНЦ01lа. ВиникненНЯ
націоналізму було реакцією в українській дуХовості на подіі
С8іТО80і війни та визвольних змагаиЬ.
Український націоналізм ВИНИК у 1920-их роках, спершу ЯК
дуХовий фермент МOJIОД1Uоro поКOJriнtщ як протест на упадок
украінської державности та IlI)"КaНlUI НОВИХ LIopir у повоєнній
дійсності. Перші спроби націона.л1С'ІИЧИЮ: організацій зустрічаємо у
студентських середовищах ГaJ'DNИНН й eмitpaцii: Група украінської
національної молоді (Прш:а), Лeriя українських націоналістів (ПОдєбради),
Союз украінської націоналістичної молоді (Львів). Націонмістичне
забарвлЄЩІЯ мапа в Гаmrчині Партія національної poБQти
та її орган "Зarpaва"(l923-24;ДДонцов.Д Паліїв, В. Кузьмович),
апе організація скоро розпапась, а більшість її членів перейшла до
відновленої націонал-демократії (ундо). Публіцистом. що найбільше
спричинився до кристаniзації націоналістичної ідеології, був
Д Донцов із своєю працею "Наці()иаniзм~ (1926) й іишими публікаціями,
а також редагованим ним журналОМ ~Лi'l'eратурно-иауковий
вісниlС~, згодом "ВіCRИК~. Інші впливові пубniцисти націоналізму
ю. Вассияи, М. сціооpcыol,. Д Андрієвський, В. Маргинeuь; вони
друкувалися 8 "Розбудові наці? (nparaJ.
Нeзa.nежно від цих ідейно-політичних wyкaHb, з 1920 року існуаала
Українська військова організація (УВО), створена гуртом старшин,
l'OJIoRИe 3-ПОміж clUlaдY кол. корпусу Січових Стрільців (є. Коновалець.,
А Мельник, Р. СушК
jeJIНЯ "перманентної революцП".
Безперервна черга саботажЮI:І:: і терориСТИЧЮІХ актів мала не
допуСТІІТІІ до закріплення чужoro панування над українськими земммм
та повинна була тримати маси в стані постіARого революційного
киnіння. Передба>jалOCJl, що ці поодинокі революційні виступи
зіЛЛJO'l'ЬСЯ в один моrymій внбух націонаnьної революції, яка заверШИТЬСЯ
вi.npoдженням української держ.авности. Радикально заперечуючи
існуючий на українських зем1lЯX пад 8 срср і оill ПОЛЬЩeJO,
націоналізм відкидав усяку спробу ~ ~ЇHCЬКY політи.ку в межах
цього pelLJIыl.гo )'КЛа.пу сил.ltaцlоналlСТИ нerативио оцmювали
евотоційиі методи політичної дії та Гll)"l:КУ тактику, яку також окрестовали
~реальиою політикою". все це вони засуджyвaJIИ як
"опортунізм" та мінімалізм, яким протнставл.я:nи вимогу ~npинципіялізму".
Український націонаnізм підходить пill поняття тоталітарного
руху. Підкpecmoваиий "всеобійма.ючиЙ" характер руху виявnявс.я в
тому, що ЙОГО послідовники пщпорядковувалися повністю й беззастереЖно
ідеолоriї націоналізму та організаціARіЙ дисципліні В
суспільному відношенні націонаnізм nparnyв охоШl'І'И своїм впливом
усе жи'М'я yкpaїllCЬКOГO народУ 8 усіх його I.ІИЯвах. Націоналістичний
РУХ не обмежувавс.я суто політичними завдаRllЯМИ, а намагався
керувати й культурним процесом, зокрема в ділянці літератури, уважаЮ>
jИ її важJlИВИМ світогnядово-внховним чинником.
У націоналістичному середовищі оформилася ціла літературна
ШКOJIа ("вісииківці~, "вісниківсuca квадриrа"), до якоЇ належав ряд
визначних літераторів: Є. Мanанюк, Л. Мосеидз, О. Ольжич, О. Теліга,
У. Самчук, Б. Кравців, в якійсь Мірі також Ю. Липа та Ю. Клен. Націоналізм
вiдtщцaв 'J'eЗу пJЮ автономію ЄC'J'Є'ПfЧИих крнтеріїв. протистаВЛЯКJЧИ
світогпядово заанraжoвану творчість теоріі "мистецтва
для мистецтва". Щодо українськlU neraльних установ і організацій,
діяльних поза кордонами СРСР, націоналісти намага лися поmириm
в них свій вплив, підпорядковуючи працю громадського сектора конТрОЛеві
свого руху. До всіх інших партій, таборів і політичних центрів
націонаЛІЗМ ставився HeraTIUIHo. рі.цка співпраця ЧИ тимчасове
домовленн.я буJIИ скорше таКТИЧН1'JМи.
УСТРОЄВА КОНЦЕПЦІЯ НАЦІОНАЛІЗМУ
Націоналістична доктрина присвячувала мало уваnl соціяльНо-
4!кономїчній проблематюt.i Проте деякі тєнденціі ПРОЯВИJlИся в
ній досить виразно. Насамперед 8ОJЮжість до соціялізму - реакція
на панування соЦЇJIліCТИ'lНИХ течій в українському полiтwlному
житті в роки ВИ3110ЛЬНИІ. змагань та на ра.пянськиЙ режиМ. НаціоналіСТИ
не розрїзlUlJIИ між демократичними й тоталітарно-комуністичиими
відмінами соціялізму та представляли украіиські демокра-
НАЦІОНАЛІЗМ '"
тичні соціялістичиі паргії (наnpнкnад. ra.nицьки% раднк&nів) як півкомуністів.
Поряд з тим відКJЩаnи також ліБЕ!раnьний капітаnізм.
Зате виразно виcтynanи в націоналізмі симпатії до корпоративного
устрою t"Націократія~ м. Cцi6opcJ,кoгo). Деякі націоналістичні nyбліцисти
пропаі)'ВалИ доктрину "національного солідаризму", але
IWнкретнltЙ зміст його залншився не з'ясованим.
Політична програма націоналізму була ясиіша. Основою полі тичного
JЩДY в майбутній українській державі мала бпи влада о.цного
руху (монопаргійність) та провідницький пршщип ("ВОЖДИ3М").
у майбутній Ук~їиі відводилося місце тільки на одну політичну
організацію (ОУН), щО мапа б становити своєрідний орден ~ЛУЧЧИI:
nюдей~, а апарат впади повинен творити ієрархію ~провідників~ з
вождем на чолі, що сполучатиме функції лідера руху та голови дер.жави.
Послідовно в практичній ПpoIlafанді та вихованні політичних
кадрів сильно підкреслювалася роля й авторитет провідника. Ще за
ЖИ'І'Т.я Є. Коновальця його особа, а пізніше імена А. Мельиика й
С. Бандери були оточені своєрідною авреолеlO. Поl5Яд з тим, поnітично-
устроєве мислення націоналізму ви.явл.яло певні народницькі,
~демофільські" елементи; підкреслюванн.я "волі Macw
, .як найвищого
авторитету.
у практиці націоналізм ЗacJЮїв успішні методи організації мас
та ПРИЄднання іх до акцій, 8IfКОРИСТ()ВУІОЧИ в npoпatаплі емоціJПJi
стимули та спрощену арl)'Менгацію. Націоналізм поширював свої
впливи на різні суспільні прошарки, зокрема в Галичині також на
бідніше селлНСТDOта на робіПlИЧУ і ремісничу молодь (наприклад, у
Львові). Провідні крайові кадри ск.падалиCJI в 1930-И:l: роках переважно
з студентства.
УКРАЇНСЬКИЙ Н6ЦІОНАЛl3М
І МІЖНАРОДНИИ ФАШИЗМ
Рушійною силою українського націоналізму був патос національно-
визвольної боrюrьби. його досягненням було насиченн.я динамізмом
пореJЮJlюційиої дійсности та забезпечення тривa.nости боJ>?
ТЬби піcnи пр?гран~ ~ольmп: змагань. Af'e цю роз~ха'Ч наЦІональну
енерnю наЦlонаnlЗМ скеровував у рlчюце ПОЛlТИЧНОl системи,
що СВОЄЮ суспільною сутгю перегукувалася з тоталітарними
течі.ями в повоєнній Европі Вже піл час другої світової війни, а зокрема
після неі,украінськиА націоналізм DCNaB віддалятися від цих
інозеlolНИX систем.
Найближчих родичів українського націоналізму слід шун:ати
не так у иіМець&ому нацизмі чи італійському фашизмі - продуктах
ін.цуС'Грілльних і урбанізованих rpoмaдяJlСТ8, як скорше серед партій
цього типу в ar'pарних економічно відст&nих народі!! Східньої
F1Iропн: хорваТ1:ьЮ усташі, румунська Залізна r ваJ!.Ціл, словацькі
гnінківці, польський ОНР (Ob6z Nаrodоwо-Radуkаlпу) тощо. Укра Їн-
9 , .:tЗI
ІСІ'ОPИ'fШ ЕСЕ т. 2
СЬКИЙ иаціоналізм був АВШЦЄМ генетично самостійним, хоч у своєму
розвитку він зазна .... безперечних впливів з боку відповідних чужоземних
зразків. Qимволічне значеННJI мало запозичення укра ЇІІСЬКИМ
націоналізмом ДeJIКИХ параферналій РУХУ (наприклад форми привіту).
Расизм і антисемітизм не були iC'l'O'l'НO притаманні українському
інтerpaщ.ному націоналі:J/IIові, але в 19З()..их роках ПИcaннJI дeюun:
націоиа.mстичннх пуб1riцистів ие були позбавлені a1n'Исємітських
Mumв.iB.Y ТоА час АК інші а8'І'Ори, близькі до націOJ!алізму, розpoб.ruли
пpo6nематику "української раси".
у rеиезі й еволюції українськоro націоналізму ronовИ)' ралlO
відіrpa.ло тpariчне cтaHoBlUЦe украіщ:ькoro народу кіJЩЯI920-30-их
років. В УРСР поттика Сталіна загроЖ)'lWlа фізичному існуванню
нації, а на українських землях під ПOJlЬЩЄЮ панував режИМ адміністративної
сваволі. До цього приєднуваЛИСЯ незДОРОВІ соціяльні відносини
иа західніх українськи:і зем1UlХ: господарський застій, IU'рарие
перенасenеНRJl, безробіТГА інтenirенціі ця дійсність пі.цривапа
довір'л до доцільиости лeraльних засобів пмітичиоі дії. ра,цикаJriзува:
ла настроі та niдcst1D08&Jla крайнlO течiJO. Явиа Криза
демократично-парлямеитарнoro уCТJЮlO в європеАському маwтaбі
пі.цривала престиж демократії серед українського rpoмад.янства,
вже і так захитаний в результаті ро3'Іарува.икя: попітиКOJO АнтанТІ!
щодо Україюt УкраіlЩі не моrnи бути приntПЬННками міжнародноro
"статус кво" й вони симпаmзува.пи рсвізіоністичним силам верcanьcькoї
Европи, насамперед Німеччині, спершу ще демократичній,
а ПЇC1Ull933 року гітлерівській. Хоч racлом yкpaiнcькoro націоналіз му
буnа "орієитацi.JI на ВJlacHi сили", однак у своїй зовніwиьопOJriтмчній
концепції він поJU!&.ДIU!CJI на OOJOЗ з НiNеччинOIQ. Певні кona в
РaJПy підтри8I)'ПЛJI ці сподіванш А рооpuyнки. А втім ця орієнта.
ція перехОД1Ulа й поза націоналістичний табір.
НАЦІОНАЛІСТИЧНИЙ РУХ У 1930·ИХ РОКАХ
Націоналізм Ак політичний рр упродовж 1929-39 років, від
постанНJI ОУН дО вибуху дpyroї СВІТОВОЇ Війни, ВІІріс на н&йбіllЬШ
Д,Инамічяу пмітичну сипу 8 DозаpaдJlНСЬКОМУ українському світі.
ОДНИМ з йОГО визначних дOCJlГИеиь було переростаиия peJ'iонanьних
~OK _і поширеlDUl ВП1lИВів ка цілість українських зeмenь у Польщі,
Pywyиiі й Чехo-CJlоваччнні, ка noni"nl'lНY eмir'paцiJo в Европі та українських
поселенців за океанои. все ж цснтр т.яжіиия: націоналістичного
руху був у Галичині Не зважаючи на деякі сnpoби, він не
зміг проникнути на територію УРСР. Наддпіпрянщину в націоналізмі
репрезентували окремі ПlЮвідкі OДItниці з кіп еміrpaції,.які зробили
поміткий вкпаду формув8.ННJI руху, ro.nовне в ідеологічній і культурній
діл.яикаL Згідно З націоналістичноlO ДОКТРИНОlO,реilOJlюційну
боротьбу треба вести одночасно ПpO'nI всіх зtLЙМаиців. Проте до 1939
року саботажко-терористичні акції ОУН спрямовува.лИCJI фаJCТИ'Чно
НАЦІОНАЛІЗМ
тільки проти Польші ПротяросіАська настанова на.ціонaniзму ВИJ[8-
nЯЛ8.CJI8 той час у поборюванні радя:нофільства (що його націоналісти
розглядanи лк форму новітнього москвофільства), а також атентатамн
на paдJlНських дипломатів.
Великим успіхом націоналізму можна ваажати те, що він зумів
опанувати молоДІ>, зокрема C'l)'ДtЮСі80. Націоналізм QТOТOЖКJOВав
себе з MOJIOД!UI поколінням. У відносинах між націоналізмом і украіllСbЮПlllenuu.
иим аітом позиаЧ)'1laВC.ll. крім речєвих пoniтwuuo:
розходжень. суто психоnoriчний конфлікт між "синами" і "5атькамп".
Націоналізм ШИрИВ ідею месі.яиіз/ll)' молодого поколіиня.
ДинuШta націонаniзму 6У1lа кастільки СИJlЬНа, що cyrECriї його
ідей не могли протистояти інші-політичні табори. НаМЮJteНН.кий фронт. Одночасно відкрився дocтyn до
східиьоукраїнського масиву, Це давало націоналізмові, що оперував
з галицько-волинської бази, нові перспск'fИВи. У цій конфронтації з
радяНСЬJCOю дійсністю націоналісти виявляли подивyriднy ініціяти ву
Й геройську відвагу. Па'fріотизм і жсртвенність націоналістів викликали
симпатії й довір'я до них та бажанllЯ включитися до руху
серед свідоміших кіл Наддніпрянщини. Але брак відповіді на lJИ'fання
СОЦЇЯЛЬНQ-(!кономічного ладУ, як і тоталітарні риси націо наліс'
fичноro руху, булн великою перешкодою для його популяризації середнаСЄJIення,
що в ньому досв ід з комуністичним режимом защепив
нехіть до всілякої диктатури. за роки німецької окупації 1941-43
націоналізм, не Зllажаючи на жорстокі репресії окупаційної мади,
поширився на простори Наддніпрянщини, і підпільна мережа ОУН
о6ох фракцій поповнилася багаТЬІ>Іа місцевими уродженцями. Але
цих успіхів досягнено завдяки ревізії, головне в групі Т. зв. революційної
ОУН (с. Бандери). традиційної націоналістичної ідоолоriі.
Події воєнної доби поставили націоналізм перед важким іспитом.
Не зваж&Iо'І.н на труднощі. які випливали з його внутрішньої
істоти та 3 міжнародної ситуаціі, націоналізм, як найбільша українська
політична сила того часу. очолив рух опору. що спрямовувався
одночасно проти гітлерівської Німеччини і комуністичної Росіі Цей
рух опору ВИЛИВСЯ в 1942-43 роках у форму Украінськоі Повстанської
Арміі(УІІА), яка продемонструвала волю українського народу
до державної самостійности в надзвичайно несnpИЯ'Гливій коньюн-
><ТУР' Предтечею ревізіоністичних npямувань в ОУН був L Мї'fринrа,
який у довоєнні роки намагавс.а скерувати націоналістичний рух на
радянську проблемаmку та "ліві~ соціяльні гасла. Проuес ідейного
ревізіонізму захопив різні відлами націоналістичноro руху нерівномірно.
НаАдалі в цьому напрямі з.аходиnи ті націоналісти, що ЇМ
довелося бути підпїnWикaNи на НадцніПРЯИЩИJ{j (учасники т. зв.
похідннх груп). 3намЄJtНИИИ були постанови ІІІ Надзвичайного великого
збору ОУН (фракції с. Бандери) 1943 року та n.nятфoрма
'" ІCfOРИЧНІ ЕСЕ т. 2
Укра ЇНСЬ1СоЇ головної визвольної ради (угвр) 1944 року_ Основні відхилення
щодотрадиційноі націоналістичнеі доктрини такі: 1) відречення
від обов'язкового "ідеалізму" та ДОПУЩеІШЯ філософсько-світоглядовоro
плюра.ліз"!)' .як у аиЗ8QЛЬНОМУ русі, так і в майбymій
українській державі; 2) відмова від расизму й етнічної внкпючности
та ВНЗНВННJI засади рівиоп~вности всіх громадян України, без уваЛІ
на етнічне походження; З) висунення дocwn.детальиоі соціяльноекономічноі
програми, що накресЛЮllала майбутній господарський
пад на Украіні як КОМбіна~іЮ усусoinьненоro. КООПС:1?Ативиоro й прива.
тноanаснишкоro сеКТОРІв. Про-те в питаннях пomТИЧНOJ'O устрою
програмою зміни не бум виразні й рішучі. Тому твердження, що
наUЇонаШСТINНИЙ рух уже в 1943-44 роках перейШов на демократичні
позиції, не має достатніх підстав.
НАЦІОНАЛІЗМ ПІСЛЯ 1945 РОКУ
Протикомуністичне підпілля в УРСР протриваЛ0 приблизно до
початку 1950-их JЮків. на підста.в:і інформаціА, що приступні на Заході,
можна судити, щоукраїнськиR рух ОПОРУ, хоч генетично пов'язаний
з давньою ОУН, вcmг за повоєнні ІМЖИ позбутися специфічних
рис ішеtpa.льного націоналізму. Його ПЛJI'l'фopмою стало скорше демократичне
самостіЙИНцтво. Писання т. зв. крайових публіцистів
кіпц,.яI940-пх j поча'f'кУ 1950-их pOkiB 8Ира:3НО ЇЛlOcтpують шо еВОhЮцію
fJl Полтава, О. Горновий та інші).
Серед украінськоі eмitpaцiї далі діють фракції ОУН Іх число
збільшилося до трьохо Уже В повоєнні роки виникла нова група, що
відцілилася від Закордонних частин ОУН (с. Бандери), які з кінця
194О-их років виявили гостру тенденцію повороту до передвоєнного
іlfrel'раЛЬНОГО націоналізму. Вона складалася з прихильників УГВР
і тих,.які підтримували ревізіоністичні тенденції, що позначиnнся в
націоналістичному середовищі під час війни.. ця група фактично
вийшла за межі ідеології націоналізму, але досі не відкинула назви
ОУН (т. з8. "ОУН за кордоном", очолена на початку Л. РебетОМ).
Фракція А МenЬЮtка, щотеж зберегла досі назву ОУН, завжди
підкpecmoвала свою вірність ідеАнимтрадиціям старого, довоєнного
націоналізму, проте пра.ктичною співпрацею з іlШtими. еміtpаційними
партіями на терені УНРади вона дoвena свій відхід від націоналістичної
ВИКЛІОчности. ця група, що об'єднує переважио більш поміркований,
в більшості інтеліrентський націоналістичний елемент,
ВИЯВЛJIЄ право-консервативні тенденції.
Традиційна ментальність і ідеологія націоналізму найкраще
збереглася в ЗакордоltIDП чаСТІШах ОУН Тому було природне, що
старий ідеолог украінського іитerpального націоналізму,Д Донцов,
дав uiй групі свою ідейио-публіцистичну підтримку.
Український націоналізм, .як політичний рух й ідеологія, маЄ
нині змоry ді.яm лише на eMirpauiї. тут він, в різнш своїх відламах,
•
НАЦІОНАЛІЗМ '"
дanї є найсильнішою й наАрУХЛИВШIОЮ течіоо. ПJXlТf! політично націонаniзм
має великі труіщощі, спричинені масною ідеологічною
спадщиною, КОНфР:)Jrrацією з західнім CBi'l'OМ та питанням про ставления
до народу на рідних землях і до процесів, що відбуваються на
Украіні. Але, незалежно від u.ьoro, націоналізм здобув собі тривке
місце в новітній історіі Украіни, як ВИJlВ живучости народу й як
реВOJlюційна сила в боротьбі за самовизна ченНJI.
ЛІТЕРАТУРА
с. Ру.llIUЩьJ<кJt.Д ..... ~"".,.ї"",,_ "'"'.~...,...~ (lІjдeиь,l920); д.Доиц .... На ,"""'-'
із ... (Льеі.,l926; ДІІУТ"і:' ІІКА, Мо>и%'Щ 1961; третє аИJt, Тороит<>, 19бб); К. Пуш кар
(к. Каберс.".иlU, На""'""-' ..... , "'р" ...... "'" Ф".,." (Лuі., 1933); [& •• tЦ>emp;,
&JIЬХ8.И&Х (без міеWl, UIЗ8); C~P"'''' &JIIoIoIaкa% (Пpara, 19ft); М. Сці6оpcLкиlІ:, Наll;""
tcpo. ........ <.u~ 8ИJt, Праr .. l942); 11 Бwrpcw<иlt, У",,",Ї""."'" ... , ... рі ....... 1<ОАіт .. "'" o-.. ""'~ii У",*Їtш.-.: H .. vioмa.-okт" (без MieЦl!, 1947); пов .. ,і;; V"pa' ..... X03D
t"IL8OIи%еи, 1948); 11. МаJl't>lllець, УКраї ............ ihu......· ВiIJ УВО (J()
ОУН (в;иніпеt, 1949); Р. Лісоеия, Роамж • ОУН (н.,я_)'nщ 1949); Ор,.. .. іао:>, .. УК_
""Ї ..... X1t" НаvW>юA ........ , 19~9-19H, 3бірnетатпЯ (Пар""" 1955); ОУН ,иimAi
,...._ .. о. &" .. -.: З6с>р" ><ф4ре"vi"4 "'" ;"1/1."'" &-к,_ ....... . 60p0mo6v 19~9-
І955, збірник докукеtrП8 (Бібn:іотеn yt:pa. iкeь.кoro пiдJМьиИ1t8. ч.l, _кд. За.ltOрдоикн>:
Частии ОУН, без .. iewI, 1956); П. Мірчух, За "'''''''''''''І! ........ уі_ I!qo1Ї"""X03D
-...._ PJP~ (Мюн%ек-Лождои, 19б1i); Іоhn А Armstrong, Ukmi .. ia ..
N..tio1wlит·(н."..Йорк, 1955; друте 8ИJt, 196З); УГВР. u;mAi """"","о. ВМ"_
З/iOJII! ..... і .. 1/І.= &-кl!_ ..... ~ дU.М.....",. .. 19«_1951 1'1'. збірних JIOIt)'loletrП8 (Бібnioтen
yxpa.їmьxoro niд!lj}p,,,"xa ч.J, вид. Захор~,,% Чr.eтии ОУН, без місці!:,
1956); к. Паиьхlвcuиll, Від ~ (J() "", ... і""'''''1! (Н~IО-ЙОрк-Тороито, 1951);
R. J lnytzkyj, lkшшш.nd ,,1Id ои Ukm;M 1934-1945,2 т. (Мmnrеи, 1968); 1L ШвнКО".
К"Й, Л"",іЬі гpv7I" ОУН (м..Іаек, 1958); 11 Пnnтвaa, З6і".."", "Rihiм .. "",
.. """". (М"НJ:~к, 1959); З. Кииш, Р/ИJStю.m (Тopo;no, І960); Р. Криче .. """, ОУН .
Yqкo'''i, ОУН. ; 8"і ОУН: Лр",<"МСХ дс> іоторі' .... ".,. • ...,. ....... "",vW>юAіоm .. "'''''-
.., PtI%tI (Н"",Йорк -Торок1'О, 1962); Т.1lanкчaк, укра.""" .... _ М4уіома.Аів..>< (нь .. -
ЙОJЖ, 1962), 1L Р~беТ, сві ........ 11 ... і"і ОУН (м..>О<еи, 196\1); Я. l'a1l8аС, /{м" а .. ·
'<",,",," l!mOZ4 (бп .. icwt, 1964); КlIa"ь"івськlU\,. РI1І< .. .. і_ •• коі" ""' ....... ,ії (н"",Йорк
-Торонто, 1965); IL МіpЧYl<. H,,~ itmof>if Ора .. ""',;. YI